Про перейменування вулиці академіка вавілова на вулицю імені Пулюя Івана Павловича

Прошу здійснити перейменування вулиці, яка зараз названа іменем російського та радянського вченого академіка вавілова на честь людини, яка була передусім українцем, який винайшов медичний феномен відомий нам сьогодні, як «рентгенівське випромінювання», переклав Біблію та підручник з геометрії на українську мову (до нього цього ніхто не робив), був професором і ректором Німецької вищої технічної школи в Празі, державним радником з електротехніки Королівства Богемія і Маркграфства Моравія, а також почесним членом товариства імені Шевченка та Віденського елктротехнічного товариства. Цією людиною був Пулюй Іван Павлович. Також, Іван Павлович запам’ятався тим, що наймав для своїх 2 синів вчителів української мови, в часи коли він мешкав у Празі, так як був брак українських шкіл. Згодом, коли постала потреба допомогти у відродженні Української Держави, найстарший син Олександр пішов сімнадцятирічним добровольцем у лави Січового стрілецтва і до 1920 року воював в лавах Української Галицької армії, а під час Другої світової війни приймав участь у розбудові мережі ОУН. Гаслом пана Пулюя була наступна його промова: «Нема більшого гонору для інтелігентного чоловіка, як берегти свою і національну честь та без нагороди вірно працювати для добра свого народу, щоб забезпечити йому кращу долю». Тож, задля збереження нашої честі та національної ідентичності, особливо у цю буремну епоху для всіх українців, прошу вшанувати пам‘ять видатного українського вченого, фізика, винахідника, автора…