Пам’ятник Кульбабі на Центральній площі Чернівців

Прошу розглянути наступну пропозицію. На Центральній площі Чернівців на місці, де за різних політичних режимів були різні пам’ятники, а тепер стоїть хрест, і знову планують поставити П’єту, встановити пам’ятник Кульбабі. Кульбаба – як символ продовження життя, початку нового, всюдисущості життя. Кульбаба – як символ чернівчан: 1). Тих, яких історичним, суспільно-економічним вітром, зрештою вітром екзистенційних пошуків розвіяло по всьому світу. Всюди вони проростали чимось новим, давали початок новому життю, продовжували життя, але завжди залишалися духовно-генетично пов’язаними зі своєю Кульбабою – своїм містом, своєю батьківщиною. 2). Тих, хто залишався на рідній землі, продовжуючи тут життя. Але всі раніше чи пізніше, ближче чи далі будували той світ, в якому живемо і який так само продовжуємо будувати. Отже, це пам’ятник життю і пам’ятник чернівчанам. Мені такий варіант пам’ятника видається більш доречним посеред міста, ніж скорбота. Тим більше, що Україна – нація жіночна, її символом є Жінка, Мати, Берегиня. Тому скорбна мати сприймається як Україна, яка знову і знову плаче над убієнними дітьми. Такий образ – складова circulus vitiosus нашої історії. А саме тепер особливо потрібне щось життєствердне, світле, сильне.