Розробка та прийняття міської програми "Інклюзивний Енергодар"

З прийняттям Конвенції ООН про права інвалідів було прийнято єдиний підхід і визнано, що інвалідність — це результат взаємодії між людьми, що мають фізичні, розумові, інтелектуальні чи сенсорні порушення та перешкодами у стосунках та середовищі, які знижують соціальну активність особи. Таким чином, вирішення проблем інвалідності потрібно шукати у створенні доступного середовища для всіх людей. Також, враховуючи те, що до маломобільних груп населення (МГН) належать не тільки люди із інвалідністю, а також люди похилого віку, бітьки із візками, люди із тимчасовими травмами кінцівок, вагітні та ін. Наше місто динамічно розвивається, проводяться реконструкції шляхів, але із дотриманням державних будівничих норм, зокрема ДБН В.2.2-40:2018 «Інклюзивність будівель і споруд», є ,м’яко кажучи, проблеми. Також навіть в міських установах, які повинні бути доступними для МГН, або немає пандусів, або вони не нормативні. Складається враження, що заходи щодо інклюзії фінансуються за принципом надлишковості. Немає окремої програми, та немає конкретних людей хто б відповідав за недотримання нормативів. Для людей із інвалідністю не вистачає пристосованого транспорту для переміщення містом. Створення «безбар’єрного середовища» є суспільним благом і тісно пов’язане з соціальним та економічним розвитком міста в цілому. Одже, пропоную розробити та впровадити міську Програму «Інклюзивний Енергодар» (або «Енергодар без бар’єрів»), драфт якої надсилався на ім’я міського голови листом №3088/01-01-29…