Оберіть вашу громаду
Скасувати
+ ще 453 громади!
Доля освяченої території в парку біля центрального стадіону «Сільмаш»
Неодноразово у публікаціях газети «Голос Гуляйпілля» журналісти порушували естетично-проблемні питання міста та можливі методи впливу на аморальну поведінку певної кількості мешканців, оскільки часто саме від їхніх дій і страждає естетика міста.
Зокрема, своїх кращих часів чекає освячена територія в парку біля центрального стадіону «Сільмаш», відведена під майбутній храм – на тому місці була свого часу закладена капсула з мощами святих. Тут мала будуватися Свято-Троїцька церква – інтерпретація тієї, яка знаходилася у центральному парку міста і яка проіснувала лише 35 років (1900-1935 р.р.). У тридцяті роки через антирелігійну кампанію величну та ошатну будову просто підірвали, але обумовили знесення зовсім іншою причиною: нестачею будматеріалів для педагогічного технікуму. Спливли роки, і Свято-Троїцьку церкву захотіли відтворити: закупили матеріали, заклали капсулу і ... все. На тому й застигло. Натомість Свято-Троїцький храм було зведено по вулиці Великій (9 Січня), він наразі стрімко розвивається, а освячене місце, залишене напризволяще, регулярно заростає кущами та поповнюється сміттям.
Прикрий та досить жорстокий сарказм, але «святе місце пустим не буває»: вже більше 15 років воно знаходиться під впливом сезонних погодних умов та залишається улюбленою точкою для окремих представників населення: курців різноманітного напрямку, любителів міцних напоїв, гострих відчуттів, звичайних волоцюг та, судячи з усього, свиноти (не в образу справжнім «п’ятачкам»). У доказ цьому – серед знайомих усім гуляйпільцям бетонних блоків та вже непридатної до будівництва цегли – купа недопалків, порожніх пляшок, пластикових стаканчиків, скла, використаних серветок, предметів особистого використання інтимного походження, навіть спідня білизна(!) та безліч іншого сміття.
Примітно, що п’ять років тому під розглядом вже був проект, запропонований директором ПП СП «Гуляйпільське» Сергієм Курманом. Його мета: відновити та облагородити прилеглу паркову зону, розмежувати її розгалуженням алей, а на місці закладеної капсули встановити невелику капличку. Був створений навіть макет майбутньої паркової зони та каплички. Настоятелі Церкви Святого Тихона та Троїцько-Благовіщенського Храму (він же Свято-Троїцький) - Благочинний Іоанн та отець Кіфа – отримали пропозицію взяти в оренду цю територію, з подальшим облагородженням від аграрія. Однак на той момент документи проекту видозміни паркової зони очікували затвердження у Києві…
Центр міста, підвищена людська активність. Поряд автовокзал, стадіон, ринок та купа магазинів. З того часу вищезазначена паркова зона зазнала суттєвих приємних змін: створення скейт-майданчику для молоді, алеї з лавочками та ліхтарями, оновлення насаджень та масштабна зачистка території. Але освячена територія так і залишається «магнітом» для аморальщини й більш ніж суттєво псує враження та настрій. КЛОАКА, в яку перетворилося святе місце для туристичного Гуляйполя, славного всесвітньо-відомого «Махнограда», з безліччю його культурних та історичних пам’яток - недопустима, непрощена та є богохульством!
Тому, як журналіст, який вже порушував дане питання, і як небайдужа мешканка Гуляйполя, розуміючи та враховуючи певні складнощі матеріального й технічного характеру стосовно вивезення будівельного матеріалу з вищевказаної території, пропоную задля уникнення обмеження вільного доступу на територію, розпивання на ній алкогольних напоїв й уникнення її подальшого засмічення тощо:
- Провести повне прибирання території (можлива організація толоки із залученням небайдужих громадян);
- УПОРЯДОЧИТИ наявні хаотично розташовані будматеріали;
- Тимчасово, до остаточного вирішення проблеми, ОГОРОДИТИ дану територію доступними для громади матеріалами/засобами, які б, за можливості, не несли за собою матеріальної цінності для любителів легкої наживи (крадіїв тощо).
Зокрема, своїх кращих часів чекає освячена територія в парку біля центрального стадіону «Сільмаш», відведена під майбутній храм – на тому місці була свого часу закладена капсула з мощами святих. Тут мала будуватися Свято-Троїцька церква – інтерпретація тієї, яка знаходилася у центральному парку міста і яка проіснувала лише 35 років (1900-1935 р.р.). У тридцяті роки через антирелігійну кампанію величну та ошатну будову просто підірвали, але обумовили знесення зовсім іншою причиною: нестачею будматеріалів для педагогічного технікуму. Спливли роки, і Свято-Троїцьку церкву захотіли відтворити: закупили матеріали, заклали капсулу і ... все. На тому й застигло. Натомість Свято-Троїцький храм було зведено по вулиці Великій (9 Січня), він наразі стрімко розвивається, а освячене місце, залишене напризволяще, регулярно заростає кущами та поповнюється сміттям.
Прикрий та досить жорстокий сарказм, але «святе місце пустим не буває»: вже більше 15 років воно знаходиться під впливом сезонних погодних умов та залишається улюбленою точкою для окремих представників населення: курців різноманітного напрямку, любителів міцних напоїв, гострих відчуттів, звичайних волоцюг та, судячи з усього, свиноти (не в образу справжнім «п’ятачкам»). У доказ цьому – серед знайомих усім гуляйпільцям бетонних блоків та вже непридатної до будівництва цегли – купа недопалків, порожніх пляшок, пластикових стаканчиків, скла, використаних серветок, предметів особистого використання інтимного походження, навіть спідня білизна(!) та безліч іншого сміття.
Примітно, що п’ять років тому під розглядом вже був проект, запропонований директором ПП СП «Гуляйпільське» Сергієм Курманом. Його мета: відновити та облагородити прилеглу паркову зону, розмежувати її розгалуженням алей, а на місці закладеної капсули встановити невелику капличку. Був створений навіть макет майбутньої паркової зони та каплички. Настоятелі Церкви Святого Тихона та Троїцько-Благовіщенського Храму (він же Свято-Троїцький) - Благочинний Іоанн та отець Кіфа – отримали пропозицію взяти в оренду цю територію, з подальшим облагородженням від аграрія. Однак на той момент документи проекту видозміни паркової зони очікували затвердження у Києві…
Центр міста, підвищена людська активність. Поряд автовокзал, стадіон, ринок та купа магазинів. З того часу вищезазначена паркова зона зазнала суттєвих приємних змін: створення скейт-майданчику для молоді, алеї з лавочками та ліхтарями, оновлення насаджень та масштабна зачистка території. Але освячена територія так і залишається «магнітом» для аморальщини й більш ніж суттєво псує враження та настрій. КЛОАКА, в яку перетворилося святе місце для туристичного Гуляйполя, славного всесвітньо-відомого «Махнограда», з безліччю його культурних та історичних пам’яток - недопустима, непрощена та є богохульством!
Тому, як журналіст, який вже порушував дане питання, і як небайдужа мешканка Гуляйполя, розуміючи та враховуючи певні складнощі матеріального й технічного характеру стосовно вивезення будівельного матеріалу з вищевказаної території, пропоную задля уникнення обмеження вільного доступу на територію, розпивання на ній алкогольних напоїв й уникнення її подальшого засмічення тощо:
- Провести повне прибирання території (можлива організація толоки із залученням небайдужих громадян);
- УПОРЯДОЧИТИ наявні хаотично розташовані будматеріали;
- Тимчасово, до остаточного вирішення проблеми, ОГОРОДИТИ дану територію доступними для громади матеріалами/засобами, які б, за можливості, не несли за собою матеріальної цінності для любителів легкої наживи (крадіїв тощо).
Категорія
БЛАГОУСТРІЙ МІСТА ТА БУДІВНИЦТВОСтаном на 24 січня петицію підписали 27 осіб з 100 необхідних.