Висловлення подяки та відзначення начальника управління освіти Кропивницької міської ради Лариси Костенко

Ми, люди, які більш за всіх постраждали від агресії Росії, Ми - люди домівки яких вщент зруйновано російською армією, Ми – люди, які вимушені були втікати від війни, Ми – люди, які знайшли прихисток у Кропивницькому. Дуже хочеться, щоб нас почули, щоб про наші вимушені митарства прочитали ті, хто про це нічого не знає, не чує і не хоче бачити. Наша історія така: Ми, як і всі українці, прокинулись вранці 24 лютого 2022 року у своїх домівках від жахаючої новини «…Війна!!!...». Як і більшість наших громадян ми не вірили, не хотіли вірить, що у сьогоденні може статися таке лихо, така трагедія. Ми всі чекали, чого…. Як і всі Ви, що війна омине наш дім, але ні… місто Маріуполь, Слав’янськ і ті маленькі міста і містечка на сході України, про які ви навіть і не чули, були вщент зруйновані війною. Ми вимушені були покинути домівки, взявши із собою лише дітей, рідних, і вцілілі документи, і просто тікати куди очі глядять. Багато днів в дорозі, хто на власному авто, хто з сусідами, хто з волонтерами, хто як зміг, але ми їхали, і в дорозі нас скерували до вашого міста. Вночі, під зливою, під виття сирен, з блокпостів на в’їзді у Кропивницький, ми прибули до школи № 26, де нас зустріли дуже привітні та співчуваючі люди, нам було надано першу медичну допомогу, гаряче харчування та елементарний туалет та гаряча вода, якої деякі з нас не бачили понад місяць. Люди, які нас зустрічали, як ми дізналися пізніше – педагоги та працівники шкіл Вашого міста, і з ними була дуже приємна і чемна…