У першу ніч 2026 року російський окупант обстріляв Ковель. На щастя, обійшлось без людських жертв. Проте в будинку, на території якого нещодавно вклали новеньку бруківку, ударна хвиля винесла вікна. Чи не показав цей випадок, що ремонти дворів під час війни – це безумство? Ми вкладаємо бруківку, в той час, як ворог вкладає нас в могилу. Росія безупинно готує нові бомби на голови українців, які турбуються про тротуарні доріжки, розширення стоянок і нові фонтани. Тому вимагаємо від міської влади нарешті отямитись і скасувати ремонти прибудинкових територій, вулиць та тротуарів та інших видів марнотратства бюджету під час війни. Натомість ці фінансові ресурси спрямувати на першочергове – підтримку війська. Безсумнівно, є сфери життєдіяльності міста про які мусимо турбуватись, до прикладу: водопостачання, теплопостачання, електропостачання, зв’язок, укриття, збереження природи тощо. Але ті витрати, які не є життєво необхідними й не наближають Україну до перемоги – не на часі. Естетика, надмірний комфорт під час війни не може турбувати свідомих українців, а лише ту частину населення, якій байдуже, під яким стягом жити. Військовослужбовці стримують фронт силою свого характеру, героїзму, жертвуючи здоров’ям і життям. Тилові міста не мають права відгороджуватись від війни. Щоб зберегти націю та державу, мусимо жити за правилом: «або в ЗСУ, або – для ЗСУ».