Побілка дерев та бордюрів вапном

Навесні настає час толок і приведення життєвого простору до ладу. Але багато хто ще за старою радянською звичкою вважає, що вершиною весняного благоустрою має стати побілка всього навколо – дерев, бордюрів, клумб, вуличних ваз, стовпів, парканів та інших малих архітектурних форм. Чому так повелося? Чому люди досі продовжують це робити? Розглянемо основні причини-міфи. 1. Це ознака порядку Порядок таким чином переважно наводили у Радянській армії. І не тому, що це підвищувало ефективність цієї структури, а тому, що (як всім відомо), совіцька армія була найнебезпечнішою не на війні, а коли не було що робити. Солдатів треба було чимось зайняти, щоб не повбивали себе чи один одного від нудьги. Відтак вони постійно білили бордюри, фарбували траву, носили решетом воду, копали «звідси і до обіду» та виконували безліч іншої непотрібної роботи. Побілка бордюрів з’явилася в часи війни як військова хитрість – краї доріг позначали білим вапном, щоб техніка могла їздити вночі без увімкнених фар для маскування. Потім це перекочувало на території військових частин, там стало звичкою, звідти вийшло на вулиці міст із «суботниками», а з часом міцно засіло в свідомості людей, як неодмінний атрибут весняних приготувань. 2. Це гарно У більшості випадків білять бордюри, які перебувають в дуже плачевному стані – похилені, надщерблені, поламані, частково відсутні. Але штука в тому, що коли їх побілити, всі недоліки стають ще помітнішими і це виглядає жахливо. Крім того, після побілки скрізь…