Відновлення статуй кам'яних ОРЛІВ-ГРИФОНІВ на ратушній вежі Дрогобича, які були зруйновані радянським режимом !!!

Не всі знають, та на нашій міській ратуші до 1956 року майорили статуї чотирьох орлів-грифонів, так званих ( охоронців часу ) названих за іменем напрямку вітру Фавоній, Австр, Субсолан, і Септетріон ...Як точно були демонтовані статуї немає достовірної інформації ! Пропоную переглянути і проголосувати за можливість відновлення цієї окраси міста, яка в любому випадку привабить туристів побачити цю красу і почути гарну історію... Існує прекрасна легенда про цих орлів !!!

(скорочений уривок із твору "Дрогобицькі сни")

Настав той день, коли завершили будувати ратушу. І її окрасою став годинник, який глядів на усі чотири боки світу. На кожному куті вежі під годинником були і свої кам'яні містичні грифони - охоронці часу. Коли встановлювали годинник, то поважний старенький годинникар взявся одразу до своєї роботи: "Час треба глядіти і не довзоляти йому ані на крок спинитись!" - бурчав він собі. Як виявилося, старенький годинникар мав таємницю. Та про це згодом.
Якось на заході міста світ навколо малого Яся завмер: завмерла мама, завмер кіт, брат, сестра. Навіть муха безшумно зависла. Злякався хлопець, вибіг з хати. Подався до центру міста.Але там люди були як люди - рухомі до життя і життя їх рухомило навколо нього. Здивувався. Як то так? Й поки глядів на людей, то його медитацію думок порушив "бам". Залунав голосно курант. Підняв він очі і узрів новий годинник. На вечір хлопчина пробрався до ратуші, а там ледь-ледь на вежу зумів прошмиргнути. На ній порався без сну Курантарій, наш годинникар. Хлопчина підійшов і боязко запитав:

- А чому у вас стрілки не ходять ось на тому циферблаті?
- Де не ходять? - запитав старенький.
- Та ось! Той, що дивиться на захід.
- А й справді! Ти диви! Не помітив! Ану, ось .... а.! Диви як гарно! Бачиш - працює. Гм. А ти чого тут? Втік чи що? На дворі ж ніч!
- Я знаю пане, знаю! Ніч. Але..
- Але що? - поглянув на нього годинникар з-під своїх густих брів.
- Уявляєте, зі мною сталася дивина! Нині завмер світ навколо мене!
- Завмер кажеш? Коли він завмер? Де він завмер?
- Он там, на заході нашого міста.
- Там? Лишинько! Там зупинився час?
- Так, пане! Він зупинився.
- А ти чому не зупинився?
- Не знаю! - зі сумом знизив плечима хлопчина.
- Гаразд! - Курантарій вийшов на балкон вежі і гукнув до грифона:
- Лети, любий Левіфію, поверни там людям час! - і грифон ожив, здійнявся та полетів під покровом ночі. - От і все! Прийдеш додому, а там буде як було - гудітиме життя.
- Всі оживуть?
- Так, усі! Але, коли там повернуть час, то твій час там зупиниться.
- Зупиниться?
- Так!
- Що ж мені робити?
- Бачиш це?
- Угу! - кивнув головою.
- Той світ, ті далекі вогні! Бачиш, ось механізм? Чуєш, як тукотить його серце? ЧУЄШ, як шумить його душа?
- Так, чую. - відповів хлопець.
- Це твоя доля! Тебе обрано, аби стати мені сином і колись ти станеш великим володарем часу, який починається саме звідси.
- А що я маю ще робити?
- Ось бери, осідлай грифона Фавонія і лети працювати.
- Працювати?
- Так! Він візьме тебе і ви полетите туди, де потрібно буде спинити час.
- Це як?
- Комусь, з цього світу, час вже йти! І ви маєте прослідкувати, щоб прийшов той час.
- А час то хто?
- Така вусолапа пані, яка нетерпить багато запитань! Годі вже! Тобі час вже йти лягати спати. А то все буде тобі завтра...
- А як же мої рідні. Як моя мама?
- Мама? Поглянь туди. - і хлопець подивився в далечінь. - Бачиш? Паде зірка, така біла-біла як сіль. Думай про маму! - на його обличчі намалювалася радість. - Думаєш?
- Так.
- Лиш впаде та зоря на землю, то ти забудеш, як воно - мати сім'ю...
- Але я не хочу!
- Пізно вже. Прийшов час тобі усе забути...
....

Одного дня в місто прийшла війна. І Курантарій до кожного грифона кричить і просить:

- Летіть, спиніть час, спиніть війну! - але вони відмовилися летіти.
- Не час нам полишати час! - грізно відповіли.
Так і залишилися стояти. І лиш після війни одного вечора, коли пролунав звук півночі, грифони здійнялися і розлетілися по світу.
- Куди це ви? - із землі кричав їм востаннє хлопець, який дивом пережив війну
- Охороняти світ! - відповіли. - Та колись прийде час і ми повернемося до тебе спинити цілий світ...