Відміна рішення 57 сесії восьмого скликання від 19.12.24р. N 1370 ;
19.12.24 р. на 57 сесії восьмого скликання приймаеться протизаконне рішення (N 1370 ; додаток 3) «Про пільгові перевезення на міських, приміських автобусних маршрутах загального користування на території Звягельської міської територіальної громади у 2025 році», таке саме рішення, як і попередні, з якого виходить що пільгові верстви населення втрачають свої соціальні пільги призначені Законом України, і будуть платити за проїзд в громадському транспорті в святкові та вихідні дні (субота; неділя) , що знову ж суперечить Конституції та Законам України – рішення місцевих рад не мають вищу силу, за Закони України !
Згідно вимог ст. 7 Закону № 2344-III забезпечення організації пасажирських перевезень покладається на міських автобусних маршрутах загального користування - на виконавчий орган сільської, селищної, міської ради відповідного населеного пункту.
Частиною 1 ст. 31 Закону № 2344-III визначено, що відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування міських, приміських та міжміських, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування визначаються договором про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування, у якому встановлюються: перелік маршрутів загального користування, які буде обслуговувати автомобільний перевізник, умови організації перевезень, показники якості транспортного обслуговування населення, термін роботи автомобільного перевізника, зобов`язання органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо облаштування маршруту, підтримки проїзної частини автомобільної дороги та під`їзних шляхів у належному стані (тільки для міських автобусних маршрутів), розмір компенсації витрат автомобільного перевізника внаслідок перевезення пільгових пасажирів та регулювання тарифів, механізм їх виплати.
Отже, перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування (міських, приміських і міжміських, які не виходять за межі території області) повинне здійснюватись перевізником на підставі договору про організацію перевезень, який укладається з органом виконавчої влади та органом місцевого самоврядування (який у даному випадку є замовником перевезень). Зокрема, цим договором мають бути врегульовані такі питання:
- перелік маршрутів загального користування, які обслуговує перевізник;
- термін роботи перевізника;
- зобов`язання замовника щодо облаштування маршруту;
- розмір компенсації витрат автомобільного перевізника внаслідок перевезення пільгових пасажирів і регулювання тарифів, а також механізм їх виплати.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 29 Закону № 2344-III органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані надати перевізникам, які здійснюють пільгові перевезення пасажирів та перевезення пасажирів за регульованими тарифами, компенсацію відповідно до закону.
На підставі ст. 37 Закону № 2344-III пільгові перевезення пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, забезпечують автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування.
Автомобільному перевізнику, який здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, забороняється відмовлятися від пільгового перевезення, крім випадків, передбачених законом.
Безпідставна відмова від пільгового перевезення тягне за собою відповідальність згідно із законом.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Конституційний Суд України вже здійснював тлумачення зазначених конституційних положень, а також сформулював юридичну позицію, за якою:
Зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку.
Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру. Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права.
Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб`єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики (абз. 5 та 6 п. 4 мотивувальної частини рішення від 11.10.2005 № 8-рп/2005)
Крім того, Конституційний Суд України вказав, що скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація; звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням (абз. 4 п.п. 5.2 п. 5 мотивувальної частини рішення від 22.10.2005 № 5-рп/2005).
Відповідно до положень ст. 3 Конституції України держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються права і свободи людини, гарантії цих прав і свобод.
Але, визначаючи їх, законодавець може лише розширювати, а не звужувати зміст конституційних прав і свобод та встановлювати механізми їх здійснення.
Саме тому, взявши на себе зобов`язання щодо соціального захисту громадян та надання конкретно визначених пільг, держава Україна не може довільно відмовлятися від своїх зобов`язань у сфері соціального захисту і перетворення права дітей з багатодітних сімей на декларативне у правовій державі є неприпустимим, оскільки права людини повинні мати ефективний практичний механізм їхньої реалізації та захисту.
Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 02.10.2019 у справі № 620/334/19.
Із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" являється безпідставним та необґрунтованим, оскільки вказаним указом не надано повноважень виконавчим комітетам міської ради скасовувати чи обмежувати пільги для громадян, зокрема, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, Учасникам Бойовіх дій (УБД), інвалідам 1-2 груп на пільговий проїзд.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України.
Вимагаємо відмінити рішення Звягельської міської ради N 1370 прописані додатками до рішення
Додаток 1 - скасувати рішення
Додаток 2 - скасувати рішення
Додаток 3 - скасувати рішення
Згідно вимог ст. 7 Закону № 2344-III забезпечення організації пасажирських перевезень покладається на міських автобусних маршрутах загального користування - на виконавчий орган сільської, селищної, міської ради відповідного населеного пункту.
Частиною 1 ст. 31 Закону № 2344-III визначено, що відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування міських, приміських та міжміських, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування визначаються договором про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування, у якому встановлюються: перелік маршрутів загального користування, які буде обслуговувати автомобільний перевізник, умови організації перевезень, показники якості транспортного обслуговування населення, термін роботи автомобільного перевізника, зобов`язання органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо облаштування маршруту, підтримки проїзної частини автомобільної дороги та під`їзних шляхів у належному стані (тільки для міських автобусних маршрутів), розмір компенсації витрат автомобільного перевізника внаслідок перевезення пільгових пасажирів та регулювання тарифів, механізм їх виплати.
Отже, перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування (міських, приміських і міжміських, які не виходять за межі території області) повинне здійснюватись перевізником на підставі договору про організацію перевезень, який укладається з органом виконавчої влади та органом місцевого самоврядування (який у даному випадку є замовником перевезень). Зокрема, цим договором мають бути врегульовані такі питання:
- перелік маршрутів загального користування, які обслуговує перевізник;
- термін роботи перевізника;
- зобов`язання замовника щодо облаштування маршруту;
- розмір компенсації витрат автомобільного перевізника внаслідок перевезення пільгових пасажирів і регулювання тарифів, а також механізм їх виплати.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 29 Закону № 2344-III органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані надати перевізникам, які здійснюють пільгові перевезення пасажирів та перевезення пасажирів за регульованими тарифами, компенсацію відповідно до закону.
На підставі ст. 37 Закону № 2344-III пільгові перевезення пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, забезпечують автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування.
Автомобільному перевізнику, який здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, забороняється відмовлятися від пільгового перевезення, крім випадків, передбачених законом.
Безпідставна відмова від пільгового перевезення тягне за собою відповідальність згідно із законом.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Конституційний Суд України вже здійснював тлумачення зазначених конституційних положень, а також сформулював юридичну позицію, за якою:
Зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку.
Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру. Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права.
Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб`єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики (абз. 5 та 6 п. 4 мотивувальної частини рішення від 11.10.2005 № 8-рп/2005)
Крім того, Конституційний Суд України вказав, що скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація; звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням (абз. 4 п.п. 5.2 п. 5 мотивувальної частини рішення від 22.10.2005 № 5-рп/2005).
Відповідно до положень ст. 3 Конституції України держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються права і свободи людини, гарантії цих прав і свобод.
Але, визначаючи їх, законодавець може лише розширювати, а не звужувати зміст конституційних прав і свобод та встановлювати механізми їх здійснення.
Саме тому, взявши на себе зобов`язання щодо соціального захисту громадян та надання конкретно визначених пільг, держава Україна не може довільно відмовлятися від своїх зобов`язань у сфері соціального захисту і перетворення права дітей з багатодітних сімей на декларативне у правовій державі є неприпустимим, оскільки права людини повинні мати ефективний практичний механізм їхньої реалізації та захисту.
Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 02.10.2019 у справі № 620/334/19.
Із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" являється безпідставним та необґрунтованим, оскільки вказаним указом не надано повноважень виконавчим комітетам міської ради скасовувати чи обмежувати пільги для громадян, зокрема, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, Учасникам Бойовіх дій (УБД), інвалідам 1-2 груп на пільговий проїзд.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України.
Вимагаємо відмінити рішення Звягельської міської ради N 1370 прописані додатками до рішення
Додаток 1 - скасувати рішення
Додаток 2 - скасувати рішення
Додаток 3 - скасувати рішення
Категорія
бюджет та фінанси