Оберіть вашу громаду
Скасувати
+ ще 410 громад!
Про звільнення з посади начальника Управління майном Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради Полтавцевої Т.В.
Враховуючи численні факти зловживання власним службовим становищем та маніпуляцій з комунальним майном Ужгородської територіальної громади, в тому числі затримання працівниками поліції 13 червня 2018 року під час отримання неправомірної вигоди за передачу у власність нежитлового приміщення за адресою: м. Ужгород, вул. Перемоги, 42Б у розмірі 800 доларів США та подальшого визнання вини у вчиненні шахрайства, вчиненого з використанням службового становища, а також з огляду на антигромадську позицію у судових процесах щодо незаконної передачі Департаментом міського господарства приміщень загального користування у житлових будинках третім особам і ігнорування вимог нормативно-правових актів щодо повернення таких приміщень мешканцям будинків комунальної власності і членам ОСББ,
ВИМАГАЄМО:
1. Негайно звільнити ПОЛТАВЦЕВУ Тетяну Вікторівну із займаної посади начальника Управління майном Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради.
Шахраям не місце у владі.
ВИМАГАЄМО:
1. Негайно звільнити ПОЛТАВЦЕВУ Тетяну Вікторівну із займаної посади начальника Управління майном Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради.
Шахраям не місце у владі.
ВІДПОВІДЬ НА ЕЛЕКТРОННУ ПЕТИЦІЮ
Розглянувши Вашу електронну петицію від 08.06.2021 року повідомляємо наступне.
Відповідно до ст. 23-1 Закону України «Про звернення громадян» електронна петиція не може містити заклики до повалення конституційного ладу, порушення територіальної цілісності України, пропаганду війни, насильства, жорстокості, розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, заклики до вчинення терористичних актів, посягання на права і свободи людини. Електрона петиція «Про звільнення з посади начальника Управління майном Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради Полтавцевої Т.В.», зареєстрована на офіційному сайті Ужгородської міської ради, містить спонукання до порушення прав та свобод зазначеного службовця.
Так, відповідно до ст. 43 Конституції України - кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Згідно п. 10 частини 4 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» міський голова призначає на посади та звільняє з посад керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, крім керівників дошкільних, загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів.
Частиною першою статті 3 Кодексу законів про працю України встановлено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Відповідно до статті 20 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, служба в органах місцевого самоврядування припиняється на підставі і в порядку, визначених Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", цим та іншими законами України.
Наразі такі підстави для звільнення Полтавцевої Т.В., в порядку і спосіб, визначений законодавством, не встановлені.
Одночасно звертаємо Вашу увагу, що пунктом 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція): "кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку"
Положення наведеної статті Конвенції розкривають сутність та зміст однієї з найважливіших гарантій, закріплених в ній – презумпції невинуватості. А саме: зазначаються межі дії цього принципу (будь-які справи про кримінальне правопорушення, що за своїм змістом ширше поняття злочину, яке використовується в українському законодавстві), момент, з якого особа вважається винуватою (коли вина особи доведена в законному порядку) та недопустимість альтернативної до визначеної законом процедури встановлення винуватості особи.
Презумпція невинуватості відображає також право особи, яка формально обвинувачена у вчиненні кримінального правопорушення, на незалежний та безсторонній суд, оскільки принцип презумпції невинуватості є одним із елементів справедливого судового розгляду (Рішення у справі Deweer v. Belgique від 27 лютого 1980 року). Дія цього принципу розповсюджується на весь кримінальний процес, незалежно від результатів розслідування, а не тільки на час судового розгляду.(Рішення у праві Englert v. Germany від 25 серпня 1987 року).
У своїй судовій практиці ЄСПЛ констатував, що необережні публічні заяви щодо вини особи на етапі розслідування чи судового розгляду порушують принцип презумпції невинуватості та впливають на неупередженість суду. ЄСПЛ наголосив, що відповідно до усталеної прецедентної практики, ст. 6 §2 Конвенції забороняє посадовим особам проголошувати особу винною до моменту її засудження судом.
Презумпція закріплена в п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та становить один з найважливіших елементів справедливого кримінального процесу. Якщо судове рішення щодо обвинуваченого відображає думку, що він є винним, але ця думка сформована перед тим, як було доведено його винуватість відповідно до закону, це рішення порушує вимогу п. 2 ст. 6 Конвенції.
Неодноразові заяви в ЗМІ та соцмережах щодо вини Полтавцевої Т.В як про шахрайку та хабарницю спонукають громадськість повірити, що посадовиця є винною у вчиненні злочину(-ів), та можуть вплинути на оцінку обставин справи судовими органами.
Крім того твердження та висновки, викладені в петиції, а саме «про численні факти зловживання власним службовим становищем та маніпуляцій з комунальним майном Ужгородської територіальної громади» і «подальшого визнання вини у вчиненні шахрайства, вчиненого з використанням службового становища» не відповідають встановленим обставинам, суперечать принципам, які закріплені в ст. 62 Конституції України.
За своїм змістом, Ваша петиція, зачіпає права Полтавцевої Тетяни Вікторівни, що гарантовані їй Конституцією України та спеціальними Законами України, і тому, за наслідками її розгляду, відсутні правові підстави для звільнення вказаної посадової особи на сьогоднішній день.
Міський голова Богдан АНДРІЇВ
Пекар Віталій 617141
Відповідно до ст. 23-1 Закону України «Про звернення громадян» електронна петиція не може містити заклики до повалення конституційного ладу, порушення територіальної цілісності України, пропаганду війни, насильства, жорстокості, розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, заклики до вчинення терористичних актів, посягання на права і свободи людини. Електрона петиція «Про звільнення з посади начальника Управління майном Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради Полтавцевої Т.В.», зареєстрована на офіційному сайті Ужгородської міської ради, містить спонукання до порушення прав та свобод зазначеного службовця.
Так, відповідно до ст. 43 Конституції України - кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Згідно п. 10 частини 4 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» міський голова призначає на посади та звільняє з посад керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, крім керівників дошкільних, загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів.
Частиною першою статті 3 Кодексу законів про працю України встановлено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Відповідно до статті 20 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, служба в органах місцевого самоврядування припиняється на підставі і в порядку, визначених Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", цим та іншими законами України.
Наразі такі підстави для звільнення Полтавцевої Т.В., в порядку і спосіб, визначений законодавством, не встановлені.
Одночасно звертаємо Вашу увагу, що пунктом 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція): "кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку"
Положення наведеної статті Конвенції розкривають сутність та зміст однієї з найважливіших гарантій, закріплених в ній – презумпції невинуватості. А саме: зазначаються межі дії цього принципу (будь-які справи про кримінальне правопорушення, що за своїм змістом ширше поняття злочину, яке використовується в українському законодавстві), момент, з якого особа вважається винуватою (коли вина особи доведена в законному порядку) та недопустимість альтернативної до визначеної законом процедури встановлення винуватості особи.
Презумпція невинуватості відображає також право особи, яка формально обвинувачена у вчиненні кримінального правопорушення, на незалежний та безсторонній суд, оскільки принцип презумпції невинуватості є одним із елементів справедливого судового розгляду (Рішення у справі Deweer v. Belgique від 27 лютого 1980 року). Дія цього принципу розповсюджується на весь кримінальний процес, незалежно від результатів розслідування, а не тільки на час судового розгляду.(Рішення у праві Englert v. Germany від 25 серпня 1987 року).
У своїй судовій практиці ЄСПЛ констатував, що необережні публічні заяви щодо вини особи на етапі розслідування чи судового розгляду порушують принцип презумпції невинуватості та впливають на неупередженість суду. ЄСПЛ наголосив, що відповідно до усталеної прецедентної практики, ст. 6 §2 Конвенції забороняє посадовим особам проголошувати особу винною до моменту її засудження судом.
Презумпція закріплена в п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та становить один з найважливіших елементів справедливого кримінального процесу. Якщо судове рішення щодо обвинуваченого відображає думку, що він є винним, але ця думка сформована перед тим, як було доведено його винуватість відповідно до закону, це рішення порушує вимогу п. 2 ст. 6 Конвенції.
Неодноразові заяви в ЗМІ та соцмережах щодо вини Полтавцевої Т.В як про шахрайку та хабарницю спонукають громадськість повірити, що посадовиця є винною у вчиненні злочину(-ів), та можуть вплинути на оцінку обставин справи судовими органами.
Крім того твердження та висновки, викладені в петиції, а саме «про численні факти зловживання власним службовим становищем та маніпуляцій з комунальним майном Ужгородської територіальної громади» і «подальшого визнання вини у вчиненні шахрайства, вчиненого з використанням службового становища» не відповідають встановленим обставинам, суперечать принципам, які закріплені в ст. 62 Конституції України.
За своїм змістом, Ваша петиція, зачіпає права Полтавцевої Тетяни Вікторівни, що гарантовані їй Конституцією України та спеціальними Законами України, і тому, за наслідками її розгляду, відсутні правові підстави для звільнення вказаної посадової особи на сьогоднішній день.
Міський голова Богдан АНДРІЇВ
Пекар Віталій 617141
Категорія
ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНЕ ГОСПОДАРСТВОПетицію підписали 258 осіб з 250 необхідних.