Оберіть вашу громаду
Скасувати
+ ще 467 громад!
Присвоєння імені народного художника України Михайла Чорного одній з декомунізованих вулиць міста
Звертаюсь із проханням преіменувати котрийсь з варіантів, виставлених на обговорення у м. Вінниці - вулиці / провулку М.Станіславського чи вулиці / провулку М. Грибоєдова, на честь мого батька, народного художника України Михайла Чорного, учасника понад 250 виставок, як всесоюзних та республіканських, так і регіональних колективних та персональних. Він мешкав саме між цими двома вулицями впродовж рівно 50 років, з 1972 р.
Колись він свідомо повернувся на малу батьківщину, не зважаючи на всі пропозиції після аспірантури в майстерні Михайла Гордійовича Дерегуса, як і після академічних майстерень у Москві, бо щиро прагнув додому, хотів віддячити рідному краю. Тоді саме бракувало де-факто і де-юре одного професійного митця для створення обласного осередку. Впевнена, Вінницька обласна організація Національної спілки художників України то все може засвідчити, бо ж документи і свідчення є.
Обирався “Людиною року” (м. Вінниця), нагороджувався грамотами та цінними подарунками НСХУ, Міністерства культури України, Вінницької обласної державної адміністрації, Управлінням міністерства внутрішніх справ України у м. Вінниці, переможець Всесоюзного меморіалу А.Куїнджі, лауреат обласної премії ім.. М.Трублаїні.
Роботи художника перебувають у власності Національної спілки художників України, Спілки художників тодішнього СРСР, Міністерства культури України, Міністерства культури тодішнього СРСР, Вінницького обласного художнього музею, Вінницького обласного краєзнавчого музею, Полтавського обласного краєзнавчого музею, Черкаського обласного краєзнавчого музею, у Меморіальному домі-музеї П.Тичини (м.Київ), у музеях Києво-Печерської Лаври, Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Національного університету Києво-Могилянська академія, у районних музеях, навчальних закладах та державних установах м. Вінниці та Вінницької області. Полотна митця придбані для приватних колекцій України, Росії, Польщі, Словаччини, Німеччини, Австрії, Угорщини, Франції, Іспанії, Греції, США, Канади, Ізраїлю, Австралії тощо.
Ім'я художника Михайла Чорного занесено до Всесвітньої енциклопедії художників (Лейпциг, Німеччина, 1996р.).
Брав участь у Міжнародному арт-фестивалі ”Український класичний аванґард і сучасне мистецтво” (м. Київ, 1996), у Другому міжнародному арт-фестивалі (м. Київ, 1997), у Міжнародному симпозіумі-пленері (м. Хуст, 1996).
Творчість художника Михайла Чорного популярна на Поділлі, про що свідчить роман М.Рябого “Хто як Бог”(2003) про творчий шлях живописця, журнал “Художники України” (№21, 2006), присвячений М.Чорному, а також публікації про його творчість у монографії Ю. Бєлічко “Українське народне весілля в творах українського, російського та польського образотворчого мистецтва XVIII-XX століть”(1969), ювілейному виданні “Спілка художників України” (1998), “Художники Вінниччини”(2001), у часописі НСХУ “Образотворче мистецтво”(№3, 2003), книзі М.Біньківського “Діти війни і місто Жмеринка” (2003), “Contempo Art Ukraine”(2004), “Salvation” (США, 2005), численних публікаціях у періодиці та каталогах, зокрема, персональний каталог з серії «Митці Вінниччини» Вінницької обласної державної адміністрації та ВОСХУ(2012).
Авторський стиль М.Чорного дав поштовх творчості цілого покоління молодих митців Вінниччини, які наслідують і розвивають його колористику й тематику як у живописі, графіці, так і у керамічних творах мистецтва.
Не стільки як донька, скільки як мистецтвознавець, вважаю, що зміна радянських топонімів на топоніми, пов'язані з Поділлям та українською культурою є надзвичайно важливими, бо зв'язок з батьківщиною - то все наше коріння, то наша гравітація, завжди і повсякчас💛💙
Колись він свідомо повернувся на малу батьківщину, не зважаючи на всі пропозиції після аспірантури в майстерні Михайла Гордійовича Дерегуса, як і після академічних майстерень у Москві, бо щиро прагнув додому, хотів віддячити рідному краю. Тоді саме бракувало де-факто і де-юре одного професійного митця для створення обласного осередку. Впевнена, Вінницька обласна організація Національної спілки художників України то все може засвідчити, бо ж документи і свідчення є.
Обирався “Людиною року” (м. Вінниця), нагороджувався грамотами та цінними подарунками НСХУ, Міністерства культури України, Вінницької обласної державної адміністрації, Управлінням міністерства внутрішніх справ України у м. Вінниці, переможець Всесоюзного меморіалу А.Куїнджі, лауреат обласної премії ім.. М.Трублаїні.
Роботи художника перебувають у власності Національної спілки художників України, Спілки художників тодішнього СРСР, Міністерства культури України, Міністерства культури тодішнього СРСР, Вінницького обласного художнього музею, Вінницького обласного краєзнавчого музею, Полтавського обласного краєзнавчого музею, Черкаського обласного краєзнавчого музею, у Меморіальному домі-музеї П.Тичини (м.Київ), у музеях Києво-Печерської Лаври, Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Національного університету Києво-Могилянська академія, у районних музеях, навчальних закладах та державних установах м. Вінниці та Вінницької області. Полотна митця придбані для приватних колекцій України, Росії, Польщі, Словаччини, Німеччини, Австрії, Угорщини, Франції, Іспанії, Греції, США, Канади, Ізраїлю, Австралії тощо.
Ім'я художника Михайла Чорного занесено до Всесвітньої енциклопедії художників (Лейпциг, Німеччина, 1996р.).
Брав участь у Міжнародному арт-фестивалі ”Український класичний аванґард і сучасне мистецтво” (м. Київ, 1996), у Другому міжнародному арт-фестивалі (м. Київ, 1997), у Міжнародному симпозіумі-пленері (м. Хуст, 1996).
Творчість художника Михайла Чорного популярна на Поділлі, про що свідчить роман М.Рябого “Хто як Бог”(2003) про творчий шлях живописця, журнал “Художники України” (№21, 2006), присвячений М.Чорному, а також публікації про його творчість у монографії Ю. Бєлічко “Українське народне весілля в творах українського, російського та польського образотворчого мистецтва XVIII-XX століть”(1969), ювілейному виданні “Спілка художників України” (1998), “Художники Вінниччини”(2001), у часописі НСХУ “Образотворче мистецтво”(№3, 2003), книзі М.Біньківського “Діти війни і місто Жмеринка” (2003), “Contempo Art Ukraine”(2004), “Salvation” (США, 2005), численних публікаціях у періодиці та каталогах, зокрема, персональний каталог з серії «Митці Вінниччини» Вінницької обласної державної адміністрації та ВОСХУ(2012).
Авторський стиль М.Чорного дав поштовх творчості цілого покоління молодих митців Вінниччини, які наслідують і розвивають його колористику й тематику як у живописі, графіці, так і у керамічних творах мистецтва.
Не стільки як донька, скільки як мистецтвознавець, вважаю, що зміна радянських топонімів на топоніми, пов'язані з Поділлям та українською культурою є надзвичайно важливими, бо зв'язок з батьківщиною - то все наше коріння, то наша гравітація, завжди і повсякчас💛💙
Категорія
БЛАГОУСТРІЙ МІСТА ТА БУДІВНИЦТВОСтаном на 29 квітня петицію підписали 62 особи з 350 необхідних.