щодо неприпустимості примусового об'єднання територіальних громад
Уряд в Україні наполегливо впроваджує так звану реформу місцевого самоврядування, започатковану режимом Януковича, декларуючи політику децентралізації влади, тобто передачі повноважень місцевим громадам. Насправді ж не йдеться ані про здійснення реформ, ані про децентралізацію влади. Проштовхують лише об'єднання територіальних громад, тобто скорочення кількості сільських та селищних рад, елементарне укрупнення адміністративно-територіальних одиниць з метою обмеження бюджетного фінансування.
Влада вирішила попри будь-які перешкоди реалізувати ці плани, тому застосовує всі можливі методи, включно із тиском на громади та шантажем сільських голів, які не погоджуються на запропонований варіант "децентралізації".
Зокрема, в Житомирській області, де процес - під загрозою провалу, спостерігаємо, як нівелюється принцип добровільності об'єднання громад, їх намагаються загнати в "колгосп", залякуючи відсутністю альтернативи та скасуванням у подальшому бюджетного фінансування.
Чому ж місцеві громади чинять такий спротив урядовій реформі, яку влада пропагує як панацею від бюджетного голоду та єдиний шлях до процвітання села?
Вони розуміють, що тягне за собою так звана децентралізація: насправді це скорочення мережі бюджетних закладів та установ, звільнення кваліфікованих працівників, знищення освіти, медицини, культури в селах. Пліч-о-пліч із адміністративною йдуть так звані освітня та медична реформи.
Зокрема, в галузі освіти повсюдно просувають закриття малих шкіл, скорочення кількості педагогічних працівників. У галузі охорони здоров'я також відбуваються процеси "оптимізації". А це означає, що невдовзі з'явиться армія безробітних учителів та медиків. Через закриття шкіл діти долатимуть десяток кілометрів, бо нема шкільного автобуса, а дороги настільки розбиті, що транспорт там не пройде. Так само жителі "неперспективних" сіл будуть позбавлені первинної медичної допомоги. Що вже казати про осередки культури й просвітництва - бібліотеки та будинки культури будуть на замку. Тобто закладається ґрунт для знищення українського села.
Причому влада діє дуже підступно: вона намагається впровадити свою сумнівну ініціативу руками місцевих рад. У законодавстві передбачено, що засновник закладу, районна рада, має ухвалити рішення, скажімо, про закриття школи. І депутатам викручують руки, чинять тиск, можливо, застосовують й інші важелі впливу - і таки домагаються потрібного голосування.
Викликає застереження законодавче забезпечення децентралізації. Незначні зміни в Бюджетному та Податковому кодексах лише частково розв'язують проблему наповнення місцевих бюджетів. Форсуючи об'єднання громад без належних конституційних гарантій їхньої фінансової спроможності, влада прагне перекласти на самоврядування відповідальність за утримання соціальної інфраструктури на селі, не створивши умов для забезпечення фінансування.
Зрештою, мусимо вказати й на те, що Закон України "Про добровільне об'єднання територіальних громад" неконституційний, оскільки в Основному Законі взагалі не передбачено поняття "об'єднана територіальна громада" (ОТГ). Крім того, законодавство не передбачає такої посади як "староста", а тому дії, які зараз вчиняють в.о. старост у громадах, що вже об'єдналися, суперечать будь-якій юридичній практиці, а посвідчення ними заповітів, актів цивільного стану тощо можуть бути оскаржені.
Вважаємо, що в Україні необхідно впроваджувати реформи, в тому числі й щодо децентралізації влади, але не в такий спосіб, як це зараз робить влада. Переконані, що об'єднати громади неможливо без їхньої доброї волі: процес має відбуватися лише за їхньою згодою і в їхніх інтересах шляхом проведення місцевих плебісцитів. Перспективні плани об'єднань, створені обласними державними адміністраціями, не можна нав'язувати громадам. В органів місцевого самоврядування та представників громад має бути право на власне бачення майбутніх об'єднань.
З огляду на це, пропонуємо:
звернутися до Конституційного Суду щодо відповідності Закону України "Про добровільне об'єднання громад" Конституції України;
Звернутися до Кабінету Міністрів України:
1. Негайного зупинити процес так званої "оптимізації" мережі закладів охорони здоров'я, освіти та культури;
2. Зобов'язати виконавчу владу привести об'єкти соціальної та дорожньої інфраструктури до належного стану коштом державного бюджету до об'єднання територіальних громад.
Звернутися до Верховної ради України:
1. З метою наповнення місцевих бюджетів ухвалити відповідні зміни до податкового законодавства, якими передбачити надходження податку на доходи фізичних осіб у всі місцеві бюджети;
2. Повернути в законодавство норму прямого народовладдя щодо обов'язкового проведення місцевого референдуму та ухвалення закону "Про місцевий референдум";
3. Передбачити в законодавстві порядок виходу територіальної громади з об'єднаної;
4. Ухвалити відповідні зміни до Конституції України та ліквідувати інститут місцевих державних адміністрацій та передати функції виконавчої влади виконавчим комітетам районних та обласних рад".
Влада вирішила попри будь-які перешкоди реалізувати ці плани, тому застосовує всі можливі методи, включно із тиском на громади та шантажем сільських голів, які не погоджуються на запропонований варіант "децентралізації".
Зокрема, в Житомирській області, де процес - під загрозою провалу, спостерігаємо, як нівелюється принцип добровільності об'єднання громад, їх намагаються загнати в "колгосп", залякуючи відсутністю альтернативи та скасуванням у подальшому бюджетного фінансування.
Чому ж місцеві громади чинять такий спротив урядовій реформі, яку влада пропагує як панацею від бюджетного голоду та єдиний шлях до процвітання села?
Вони розуміють, що тягне за собою так звана децентралізація: насправді це скорочення мережі бюджетних закладів та установ, звільнення кваліфікованих працівників, знищення освіти, медицини, культури в селах. Пліч-о-пліч із адміністративною йдуть так звані освітня та медична реформи.
Зокрема, в галузі освіти повсюдно просувають закриття малих шкіл, скорочення кількості педагогічних працівників. У галузі охорони здоров'я також відбуваються процеси "оптимізації". А це означає, що невдовзі з'явиться армія безробітних учителів та медиків. Через закриття шкіл діти долатимуть десяток кілометрів, бо нема шкільного автобуса, а дороги настільки розбиті, що транспорт там не пройде. Так само жителі "неперспективних" сіл будуть позбавлені первинної медичної допомоги. Що вже казати про осередки культури й просвітництва - бібліотеки та будинки культури будуть на замку. Тобто закладається ґрунт для знищення українського села.
Причому влада діє дуже підступно: вона намагається впровадити свою сумнівну ініціативу руками місцевих рад. У законодавстві передбачено, що засновник закладу, районна рада, має ухвалити рішення, скажімо, про закриття школи. І депутатам викручують руки, чинять тиск, можливо, застосовують й інші важелі впливу - і таки домагаються потрібного голосування.
Викликає застереження законодавче забезпечення децентралізації. Незначні зміни в Бюджетному та Податковому кодексах лише частково розв'язують проблему наповнення місцевих бюджетів. Форсуючи об'єднання громад без належних конституційних гарантій їхньої фінансової спроможності, влада прагне перекласти на самоврядування відповідальність за утримання соціальної інфраструктури на селі, не створивши умов для забезпечення фінансування.
Зрештою, мусимо вказати й на те, що Закон України "Про добровільне об'єднання територіальних громад" неконституційний, оскільки в Основному Законі взагалі не передбачено поняття "об'єднана територіальна громада" (ОТГ). Крім того, законодавство не передбачає такої посади як "староста", а тому дії, які зараз вчиняють в.о. старост у громадах, що вже об'єдналися, суперечать будь-якій юридичній практиці, а посвідчення ними заповітів, актів цивільного стану тощо можуть бути оскаржені.
Вважаємо, що в Україні необхідно впроваджувати реформи, в тому числі й щодо децентралізації влади, але не в такий спосіб, як це зараз робить влада. Переконані, що об'єднати громади неможливо без їхньої доброї волі: процес має відбуватися лише за їхньою згодою і в їхніх інтересах шляхом проведення місцевих плебісцитів. Перспективні плани об'єднань, створені обласними державними адміністраціями, не можна нав'язувати громадам. В органів місцевого самоврядування та представників громад має бути право на власне бачення майбутніх об'єднань.
З огляду на це, пропонуємо:
звернутися до Конституційного Суду щодо відповідності Закону України "Про добровільне об'єднання громад" Конституції України;
Звернутися до Кабінету Міністрів України:
1. Негайного зупинити процес так званої "оптимізації" мережі закладів охорони здоров'я, освіти та культури;
2. Зобов'язати виконавчу владу привести об'єкти соціальної та дорожньої інфраструктури до належного стану коштом державного бюджету до об'єднання територіальних громад.
Звернутися до Верховної ради України:
1. З метою наповнення місцевих бюджетів ухвалити відповідні зміни до податкового законодавства, якими передбачити надходження податку на доходи фізичних осіб у всі місцеві бюджети;
2. Повернути в законодавство норму прямого народовладдя щодо обов'язкового проведення місцевого референдуму та ухвалення закону "Про місцевий референдум";
3. Передбачити в законодавстві порядок виходу територіальної громади з об'єднаної;
4. Ухвалити відповідні зміни до Конституції України та ліквідувати інститут місцевих державних адміністрацій та передати функції виконавчої влади виконавчим комітетам районних та обласних рад".
Категорія
інше