Про перейменування вулиці Руської на вулицю України-Руси
Просимо перейменувати вулицю Руську на вулицю України-Руси.
Україна-Русь – термін, який вживається для етнографічного, етнокультурного та етнополітичного окреслення українських земель. Термін підкреслює історичну, культурну, звичаєву, мовну і світоглядну спадкоємність сучасної України щодо стародавньої Русі. Підкреслює нерозривність єдиного історичного процесу на етнічній території Наддніпрянської та Західної України від самого початку княжої доби, через Русь, Галицько-Волинське князівство, Литовсько-руську державу, протягом козацько-гетьманського періоду і досі.
Своєрідним взірцем для творення дефініції "Україна-Русь" послугували здвоєні означення "галицько-руський" та "австро-руський", які поширилися в останніх десятиліттях 19 ст., зокрема в "Австро-руських споминах (1867—1877)" Михайла Драгоманова.
Михайло Грушевський, автор 10-томної монографії "Історії України-Руси" обґрунтував потребу вживання здвоєної назви "Україна-Русь" необхідністю представити повноту й розмаїття історичного життя українського народу, розділеного кордонами між імперіями Габсбургів і Романових, що привело до побутування різних етнонімів для його означення — "малоруський", "південно-руський", "русинський" тощо, тобто щоби продемонструвати історичну спадкоємність із давньоруською державою. За висловом М. Грушевського, "зложена форма" "Україна-Русь" та похідні означення, такі як "українсько-руський", пов’язували "старе традиційне ім’я з новим терміном національного відродження".
Україна-Русь – термін, який вживається для етнографічного, етнокультурного та етнополітичного окреслення українських земель. Термін підкреслює історичну, культурну, звичаєву, мовну і світоглядну спадкоємність сучасної України щодо стародавньої Русі. Підкреслює нерозривність єдиного історичного процесу на етнічній території Наддніпрянської та Західної України від самого початку княжої доби, через Русь, Галицько-Волинське князівство, Литовсько-руську державу, протягом козацько-гетьманського періоду і досі.
Своєрідним взірцем для творення дефініції "Україна-Русь" послугували здвоєні означення "галицько-руський" та "австро-руський", які поширилися в останніх десятиліттях 19 ст., зокрема в "Австро-руських споминах (1867—1877)" Михайла Драгоманова.
Михайло Грушевський, автор 10-томної монографії "Історії України-Руси" обґрунтував потребу вживання здвоєної назви "Україна-Русь" необхідністю представити повноту й розмаїття історичного життя українського народу, розділеного кордонами між імперіями Габсбургів і Романових, що привело до побутування різних етнонімів для його означення — "малоруський", "південно-руський", "русинський" тощо, тобто щоби продемонструвати історичну спадкоємність із давньоруською державою. За висловом М. Грушевського, "зложена форма" "Україна-Русь" та похідні означення, такі як "українсько-руський", пов’язували "старе традиційне ім’я з новим терміном національного відродження".
Категорія
транспорт