Перейменування вулиць

Ця петиція має на меті звернути увагу на процес перейменування вулиць та провулків, а конкретніше на вибір назв. Останнім часом почали використовуватись назви "міст-побратимів", що я вважаю недоречним, в нас залишилось ще багато постатей, гідних для увіковічення. Прошу відповідні органи місцевого управління ретельніше підбирати та шукати назви для вулиць.

Наразі пропоную:

Перейменувати вулицю міста Мец (Мецька) на вулицю Петра Войновського - українського політичного, військового діяча, борця за незалежність України. Народився в с. Долішні Станівці (тепер Нижні Станівці), Вижницький район, Чернівецька область.
З 1934 р. до січня 1936 р. Петро Войновський служив у румунській армії. Особливі успіхи у військовому навчанні та службі в армії передбачали можливість викладання у військовій академії, доступ до військових таємниць і прекрасну кар'єру військового офіцера королівської гвардії при одній умові: змінити ім'я на «Петру Войниску». Як член ОУН (з 1932 р.), отримав дозвіл від проводу залишитись в армії. Зваживши всі «за» і «проти» він відмовився змінювати прізвище та був демобілізований.
Провідник ОУН Буковини та Бессарабії (1940-1941).
На кошти, зібрані Петром Войновським, у Чернівцях зведений пам'ятник «Героям Буковинського Куреня» що знаходиться навпроти Собору Пресвятої Богородиці на вулиці Руській.

Перейменувати вулицю Мангаймську на вулицю Ореста Зибачинського.
Уродженець Чернівців, учасник Української революції. Пройшов ідеологічний вишкіл та мав зустріч з провідником ОУН Євгеном Коновальцем. За його особистим наказом у 1934–1940 Орест очолив Крайову екзекутиву ОУН українських земель на Румунії (Буковина, Бесарабія і Мармарощина). Орест разом з чільними провідниками ОУН займався організацією похідних груп («Буковинський курінь» та ін.), що вирушали на Східну Україну для роботи, спрямованої проти німецьких окупантів та радянських партизанів.

Перейменувати вулицю Дюссельдорфську на вулицю Дениса Квітковського. Український історик, адвокат, публіцист, педагог, видавець, політичний та громадський діяч. Уродженець с. Горішні Шерівці, що поблизу Садгори. Член ОУН й ПУН. Після розколу ОУН, залишився на стороні Голови ПУН полковника А.Мельника. Четвертий Голова ПУН й ОУН. Один з найактивніших українських політиків Буковини. У 1934—1937 рр. — видавець і головний редактор чернівецького журналу «Самостійність», у 1931—1937 — співредактор тижневика «Самостійна Україна», 1932–1937 — власник адвокатської контори в Чернівцях. Засуджений за проукраїнську політичну діяльність.

До уваги також варто взяти постать Мирослава Кіндзірського. Народився в с.Чорний Потік Чернівецької області. У вересні—жовтні 1944 року в.о. провідника Буковинського обласного проводу ОУН, у жовтні—грудні 1944 року — організаційний референт Буковинського обласного проводу ОУН. Загинув 29 грудня 1944 року у віці 25 років під час збройної сутички з військовими НКВС біля села с.Васловівці, похований у с. Чорний Потік Чернівецької області.