ПЕРЕЙМЕНУВАТИ ВУЛИЦЮ ГЕНЕРАЛА БАТЮКА НА ЧЕСТЬ ГЕНЕРАЛА АРМІЇ УНР МАРКА БЕЗРУЧКА

Звертаюся до Слов’янської міської військової адміністрації Донецької області як житель міста Слов’янська. Мене, як і багатьох небайдужих громадян, бентежить той факт, що одна з великих вулиць нашого міста досі носить назву на честь радянського воєначальника Миколи Пилиповича Батюка. У сучасних умовах, коли Україна веде війну за власну незалежність проти російського імперіалізму, збереження в топоніміці міста імен діячів, пов’язаних із радянським тоталітарним режимом, виглядає щонайменше дискусійним.

Микола Пилипович Батюк (1905–1943) був радянським військовим діячем, гвардії генерал-майором Червоної армії. Народився в місті Охтирка на Сумщині. Після закінчення школи працював у будівельній сфері, зокрема муляром на Тростянецькому цукровому заводі та у Харківському комунстрої. У 1927 році був призваний до Червоної армії, а з 1930 року став членом ВКП(б). Протягом служби пройшов шлях від червоноармійця до командира полку. У 1939 році брав участь у радянському вторгненні до Польщі, що стало частиною реалізації пакту Молотова—Ріббентропа. Також служив у період, коли Радянський Союз здійснював окупацію держав Балтії.

Під час німецько-радянської війни командував 284-ю стрілецькою дивізією, яка відзначилася в боях за Сталінград. Його підрозділ обороняв позиції, зокрема в районі Мамаєвого кургану, а згодом брав участь у наступальних діях радянських військ. За бойові заслуги Батюк був нагороджений низкою радянських орденів і у 1943 році отримав звання генерал-майора. Помер 27 липня 1943 року під час бойових дій.

Водночас важливо пам’ятати, що Микола Батюк був частиною військово-політичної системи Радянського Союзу — тоталітарної держави, відповідальної за масштабні злочини проти народів Європи та України. Його участь у військових кампаніях, пов’язаних із радянською експансією — зокрема вторгненням до Польщі та окупацією країн Балтії — є історичним фактом. Попри участь у боротьбі проти нацистської Німеччини, ці обставини не можуть бути проігноровані у сучасній політиці пам’яті незалежної України.

Натомість значно більш доречним виглядає вшанування постаті, яка безпосередньо пов’язана з боротьбою за українську державність. Однією з таких постатей є Марко Данилович Безруч​ко (1883–1944) — український військовий діяч, генерал-хорунжий Армії Української Народної Республіки. Він народився у місті Токмак (нині Запорізька область) і став одним із провідних командирів українського війська у період визвольних змагань 1917–1921 років.

Марко Безручко увійшов в історію як один із організаторів і командирів операції, що отримала назву «Диво на Віслі» — оборони Варшави у 1920 році під час радянсько-польської війни. Підрозділи Армії УНР під його командуванням обороняли місто Замостя і відіграли важливу роль у стримуванні наступу російсько-більшовицьких військ. Ця перемога стала одним із ключових факторів, що врятували незалежність Польщі та зупинили подальше поширення більшовицької експансії в Європі.

Відповідно до Закону України «Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у XX столітті», Марко Безручко офіційно визнаний борцем за незалежність України. Його ім’я вже вшановується у сучасній українській державі: зокрема, Указом Президента України №606/2022 від 24 серпня 2022 року 110-й окремій механізованій бригаді Збройних Сил України надано почесне найменування «імені генерал-хорунжого Марка Безручка».

Сьогодні Україна чітко декларує свою історичну тяглість із традиціями Української Народної Республіки. Саме УНР була першою модерною українською державою у XX столітті, а її військові та політичні діячі заклали основу української боротьби за незалежність. Тому природним є прагнення українського суспільства вшановувати саме тих історичних діячів, які боролися за українську державність, а не служили імперським чи тоталітарним режимам.

У межах державної політики деколонізації та переосмислення радянської спадщини вважаю логічним і справедливим перейменувати вулицю Генерала Батюка у місті Слов’янську на вулицю Генерала Марка Безручка.

Таке рішення не лише відновить історичну справедливість, а й стане важливим символом поваги до української боротьби за незалежність та до тих постатей, які уособлюють українську державницьку традицію.

Прошу Слов’янську міську військову адміністрацію розглянути цю ініціативу та підтримати перейменування вулиці Генерала Батюка на честь генерал-хорунжого Армії УНР Марка Безручка.